Поезія та написання пісень
Материал из Клуб Слідопитів
Дайте визначення термінам в їхньому зв’язку з поезією. Наведіть приклади:
алітерація;
Алітерація – це один з найдавніших стилістичних прийомів посилення виразності художнього мовлення, особливо вірша, повторами приголосних звуків. «Мов водопаду pев, мов битви гук кpивавий, так наші молоти гpиміли pаз у pаз» (I. Франко). «Тінь там тоне, тінь там десь…» (П. Тичина).
алюзія;
Алюзія – натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт у розрахунку на обізнаність і кмітливість читача, який має витлумачити цей натяк. За матеріал при формулюванні аналогії чи натяку, що утворює алюзію, часто править загальновідомий історичний вислів або якась крилата фраза, наприклад: «Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено» тощо.
читачі, авдиторія;
Авдиторія – людина чи група, на яку спрямована поезія. Наприклад, поезія для дітей дуже відрізнятиметься від поезії для дорослих.
гіпербола;
Гіпербола – стилістичний засіб навмисного перебільшення з метою посилення виразності. В основі гіперболи лежать художні перебільшення зображуваного об'єкта. Наприклад, «такий голодний, що з’їв би слона», «я казала тобі мільйон разів».
художній образ;
Художній образ – особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність. Він зберігається в пам’яті й може бути відтворений уявою. Автор зображує словами картину, яку ви можете побачити й почути у своїй голові. Наприклад, «зелене поле рано-вранці, промені сонця, що пробиваються крізь травинки, шепіт ранкового вітру у віттях дерев».
рядок, фраза;
Фраза, рядок – частина куплету чи строфи. У поезії це зазвичай речення. Однак часто фраза не відповідає ознакам речення (наявність підмета, присудка, часова завершеність). Багато віршових фраз є незакінченими думками, які набувають сенсу разом з іншими рядками строфи.
метафора;
Метафора – перенесення ознак одного предмета чи явища на інший на основі їхньої схожості. Наприклад: «сонце сміється», «море хвилюється», «ходить осінь по траві».
настрій/тон;
Настрій/тон – задумані автором почуття, які має відчути авдиторія. Настрій часто пов’язаний з художнім образом, адже використовує слова, що занурюють авдиторію в атмосферу поезії. Щоб описати настрій поезії, можна використати слова на кшталт «радісний», «злий», «спокійний» або «тривожний».
ономатопея;
Ономатопея – словотворення через звуконаслідування; найчастіше ономатопоетичною є лексика, яка прямо пов'язана з істотами або предметами – джерелами звуку: наприклад, дієслова типу «квакати», «нявкати», «кукурікати» і похідні від них іменники.
персоніфікація;
Персоніфікація – уособлення; надання неживим предметам чи явищам природи людських якостей. Це вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу. Наприклад: «море сміється», «плачуть голі дерева».
повторення;
Повторення – неодноразове повторення деяких слів або навіть виразів з метою підкреслення їхньої важливості.
рима;
Рима – композиційно-звуковий прийом суголосся закінчень, що має фонетичне і метричне значення, об'єднує суміжні та розташовані близько слова віршових рядків (починаючи з останнього наголошеного складу) для організації їх у строфи, впорядкування поетичного мовлення. Наприклад, Дніпро – добро, кручі – ревучі, кішка – усмішка.
ритм;
Ритм – це повторення сумірних мовних одиниць, що ними є самі віршовані рядки, які промовляються поспіль один за одним. У вірші кожен рядок може мати 8 ударів, або 12 у першому та 4 в другому, 12 у третьому й 4 в четвертому, що повторює ритм перших двох рядків. Яким би ритм не був, він переважно сталий упродовж вірша.
порівняння;
Порівняння – троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. або таких слів: подібний, схожий, нагадує, здається та ін. Наприклад, «хмарки, наче солодка вата», «швидкий, як блискавка».
ліричний герой;
Ліричний герой – це образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний з автором. Це друге ліричне «я» поета, а він часто вступає в різні ролі відповідно до теми вірша: фермер, свідок події, навіть нерухомий предмет. Це той, чиїми очима ми бачимо поезію.
строфа.
Строфа – поєднання рядків у вірші, що мають певний віршовий розмір, ритм, інтонаційно-синтаксичну будову.
Поезію можна розділити на сотні видів. Назвіть 5 різних видів та приклад у кожній групі.
Варіанти відповідей:
Епічна – розповідає про події, які нібито відбувалися в минулому («Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія).
Сонет – ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків: двох чотиривіршів та двох тривіршів. Походить від італійського слова «sonetto», що означає «маленька пісня» (сонети Івана Франка, сонети Шекспіра).
Хайку (хоку) – жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш, що складається з 17 складів і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.
Лімерик — жанр гумористичної поезії, що походить з Ірландії та Великої Британії. Це жартівливі епіграми на будь-яку тему, для яких характерні комічні або гротескні елементи, каламбури, гра слів.
Дистих, або двовірш, – найпростіша восьми-, одинадцяти-, дванадцяти-, тринадцятискладова строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних римою чи неримованих, і містить лаконічну, афористичну думку. Часто вживається як окремий твір: «Що доля нелегка – в цім користь і своя є».
Вільний вірш – це вірш, в якому зберігається віршований ритм, але рядки можуть мати різну довжину, а рими і поділ на строфи не є обов'язковим.
Акровірш – вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше – ім'я того, кому присвячується акровірш. Наприклад, у вірші Володимира Самійленка «Акростих про Україну» початкові літери рядків складають слово «Україна».
Балада – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом; розповідає історію у строфах.
Каліграма – вірш, записаний у формі малюнка. Слово «каліграма» придумав французький поет Гійом Аполлінер, який частину своїх віршів виконував у вигляді малюнків, що складені зі слів і віршів на певну тему.
